В останні вихідні червня на небі не було жодних ознак прояснення; дощ падав з перервами, іноді сильний, іноді слабкий, а туман огортав гори. Замість того, щоб вибрати комфортний сеанс тімбілдінгу в приміщенні, група з понад двадцяти членів KSHOW одягла дощовики, спакувала свої сумки, понесла мішки зі сміттям і вирушила на гору Цзюфен у Хуан’яні, Тайчжоу – не завойовувати, а «захищати».
Це був і довгоочікуваний дощ, і несподіване хрещення. Майже простим способом ми завершили першу половину року, одночасно нарощуючи імпульс для другої половини вперед.
За тиждень до вильоту синоптики передбачали в день заходу помірний або сильний дощ. Одні пропонували перенести, а інші – провести зібрання у приміщенні. Зрештою команда одноголосно вирішила: без відкладень, без компромісів — вийти в гори, як спочатку планувалося.
«Мало хто піднімається на гору в дощові дні, але сміття в горах не зникає лише через дощ», — сказав колега, відповідальний за організацію заходу, перед тим, як ми вирушили. «Маршрут, який ми обрали, є популярним серед місцевих жителів пішохідним маршрутом вихідного дня. Пластикові пляшки, пакувальні пакети та паперові рушники легше змиваються у струмки після дощу, що значно ускладнює прибирання. Тому вихід на гору під час дощу стає ще важливішим». Таким чином о 8 ранку в суботу ми зібралися біля входу підприємства. Плащі, туристичне взуття, кліпси-органайзери, пакети для сміття, рукавички — наше спорядження було повне. Без особливих церемоній ми перевірили одне в одного спорядження, підтвердили, що всі заходи безпеки вжиті, а потім на кількох транспортних засобах поїхали до початку маршруту до храму Руйянь біля підніжжя гори Цзюфен.
Дощ був ні сильним, ні легким, лише настільки, щоб намочити поля мого капелюха. Вдалині зелені гори здавалися незайманими; неподалік тихо протікав струмок. Так розпочалася «Кампанія очищення гір».
Шлях на гору був неважким, але після дощу стало слизько, кам’яні сходи поросли мохом — кожна сходинка вимагала ретельного ступеню. Групи по три-п’ять мандрівників розійшлися по стежці: тим, хто йшов попереду, було доручено розчищати дорогу, а тим, хто йшов у тилу, змітати кожне приховане сміття вздовж дороги.
Поліетиленові пакети ховають під опалим листям, видно лише куточок; пляшки з напоями застрягли в ущелинах скель і їх потрібно обережно витягти пінцетом; недопалки, обгортки від цукерок і пакети для пакування їжі ховаються в траві або між кам’яними плитами, майже зливаючись із мертвим листям. Руки, які зазвичай працюють з верстатами в майстернях або малюють креслення на комп’ютерах, тепер тримають довгі сміттєві пінцети, нахиляються та акуратно піднімають кожен шматочок опалого листя, щоб зібрати ті випадково викинуті «білі сліди».
— Ось воно! «У мене теж є; принеси велику сумку». «Не ступай на той схил — дозволь мені ковзати».
Жодних скарг чи надмірного тиску не було. Усі працювали в ідеальній координації: одні розчищали сміття з крутих схилів, інші допомагали під час спуску, а спеціальна команда займалася сортуванням сміття — вторинну сировину складали в один мішок, неперероблювану — в інший. Усі відходи збирали на станції переробки біля підніжжя гори для централізованої переробки після повернення з гори.
Коли ми досягли приблизно половини гори, дощ раптом посилився. Шум дощових крапель пробивався крізь щілини в бамбуковому лісі, і туман, що ніс вітер, ударяв нам по обличчю. Усі стояли на рівному майданчику біля дороги в плащах, ненадовго сховавшись від дощу. Дехто діставав із сумки термочашки і пропонував колегам, які були поруч, ковтнути гарячої води; інші ділилися дощовими плащами з новими колегами, які не вдягалися; дехто навіть сміявся, змагаючись, у кого більше сміття в пакетах. Ніхто не терпів і не скаржився на погоду — дощова гора дала нам привід загальмувати й дозволила краще бачити наших супутників навколо.
Очищення гір під дощем показало одне одному наше справжнє я.
Зазвичай тихий колега мовчки йшов позаду групи, прибираючи сміття, залишене іншими; завжди жартуючий колега стійко підтримував фізично слабшого партнера по слизькому шляху; а колега, який в основному працював з комп’ютерами, використовував пластир, який мав при собі, щоб залікувати рану, нанесену гілкою дерева.
Люди, які разом потрапили під дощ, швидше запам’ятають один одного.
Під час спуску з гори була особливо слизька ділянка довгого ґрунтового схилу. Усі спонтанно вишикувались, дотримуючись дистанції один від одного та нагадуючи один одному «обережно під ногами». Дехто спочатку закріпився на підніжжі схилу й простягнув руку, щоб допомогти тим, хто позаду; інші використовували трекінгові палиці, щоб досліджувати попереду, сигналізуючи всім слідувати, коли вони підтвердять безпеку. Ніхто не підганяв інших вперед, ніхто не мчав безрозсудно — так лазить у гори, так само і в роботі.
Ініціатива з очищення гір — це не просто внутрішня подія для команди KSHOW, а й конкретна ініціатива соціального захисту. Гора Цзюфен є життєво важливою міською зеленою легенею для Тайчжоу та популярним місцем для піших прогулянок серед місцевих жителів. Зі збільшенням кількості відвідувачів накопичення відходів уздовж стежок стає все більш помітним.
Будучи місцевим підприємством у Хуаняні, KSHOW чудово розуміє, що зростання виробництва залежить від міцної екосистеми та сильної соціальної підтримки. Ми віримо, що корпоративна соціальна відповідальність виходить за межі пожертвувань чи спонсорства — вона полягає в конкретних діях на благо громад навколо нас.
Під час спуску сміттєзбірником ми перевезли вісім великих мішків із сміттєвими матеріалами загальною вагою близько 30 кілограмів. Хоча ця сума невелика, але якщо кожна людина забере власні відходи, навіть нахилившись лише один раз, гора стане значно чистішою.
Наступного разу, можливо, ми виберемо іншу гору, або, можливо, небо буде чистим і просторим. Але те, що залишається незмінним, так це те, що люди в KSHOW завжди готові нахилятися і робити невеликі, але важливі речі — для навколишнього середовища, для команди та для себе.
